Перевірте себе через тестування
Пройти тест

Поширеність СПК становить  5-11%, переважно у віці 30-40 років, проте може бути й у дітей, в два рази частіше зустрічається у жінок.  СПК не пов’язано із розвитком в подальшому  серйозної органічної патології.

Діагностика СПК часто займає багато часу, з огляду на те, що такого роду порушення мають тривалий анамнез (місяці й роки), досить різноманітні скарги та суттєво впливають на якість життя людини, тому для підтвердження функціональної природи розладів спочатку слід виключити всі можливі органічні проблеми (вади розвитку, запалення, виразки, ферментні порушення, ураження печінки або підшлункової залози, онкологічну патологію тощо).

Згідно із даними досліджень, від 30% до 90% пацієнтів з СПК не обстежені належним чином, відповідно більшість пацієнтів не отримають правильного діагнозу та можуть роками безуспішно лікуватись від помилково діагностованої хвороби, під яку маскується СПК.

Тому досить  непросто поставити правильний діагноз.

Насправді, слід керуватись так званими Римськими критеріями, згідно з якими СПК  можна діагностувати, якщо є скарги на:

«Рекурентний абдомінальний біль або дискомфорт принаймні 3 дні на місяць протягом останніх 3 міс, поєднаний з 2 чи більше такими симптомами:

  • покращення після дефекації;
  • початок болю поєднується зі змінами частоти стулу;
  • початок болю поєднується зі змінами консистенції стулу».

Крім того, найчастіше при СПК є скарги на здуття живота (ця скарга є найбільш поширеною, хоча й найменш специфічною), чергування закрепів та проносів, зміну частоти випорожнень (більше 3 разів на день або менше 3 разів на тиждень), поява слизу у випорожненнях, відчуття неповного випорожнення. Тому може бути СПК з переважанням закрепів або СПК з переважання проносів, а також змішаний тип.

Лікування СПК є багатокомпонентним, включає корекцію харчування, відновлення функціонування кишківника та психокорекційні методики.

Отже, важливо враховувати те, що пацієнти з функціональнимим розладами піддаються тривалій дії стресових факторів, і у двох з трьох можна діагностувати тривожні розлади, тому важливо звертати увагу на психокорекційні методи як складову комплексної терапії. Особливо ефект це матиме при роботі з дітьми та підлітками.

Слід також об”єктивно оцінити харчування пацієнта з СПК. Дуже часто можна виявити дієтичні порушення (наприклад, надмірне вживання клітковини, або молочних чи солодких продуктів) та провести його корекцію.

Оскільки при СПК маємо виражене порушення функціонування кишківника, одним із складових терапії може бути застосування пробіотичних препаратів з метою підтримати власну кишкову мікрофлору. Пам”ятаємо, що мікроорганізми кишківника виконують важливу функцію по забезпеченню процесів травлення та засвоєння поживних речових, а також відповідають за трофіку слизової кишківника та беруть участь у регулюванні моторики на нейро-секреторному рівні.

Одним із ефективних пробіотичних препаратів, які можуть застосовуватись як складова лікування СПК, є ЕНТЕРОЛ. Він дозволений для використання як у дорослих ,так і у дітей. Приймати його слід зранку натще, розмішавши вміст пакетика у воді; тривалість лікування має визначити лікар.

 

Література

1.Guidelines on the irritable bowel syndrome: mechanisms and practical management / R. Spiller, Q. Aziz, F. Creed, A. Emmanuel, L. Houghton, P. Hungin, R. Jones, D. Kumar, G. Rubin, N. Trudgill, P. Whorwell // Gut. – 2007. – № 56  – Р. 1770-1798.

2.Levy R L, Whitehead W E, Von Korff M R. et al Intergenerational transmission of gastrointestinal illness behavior. Am J Gastroenterol 2000. — 456.

3.Park M I, Camilleri M. Genetics and genotypes in irritable bowel syndrome: implications for diagnosis and treatment. Gastroenterol Clin North Am 2005. — 34. — 305—317.

Автор: Городиловська Марта ІгорівнаНяньковська Олена СергіївнаНяньковський Сергій Леонідович

Назад до статтей
Тест на знання про мікрофлору arrow