У цій статті ми розглянемо, як виробляють пробіотики, які етапи проходить препарат перед тим, як опинитись на аптечній полиці, і які технічні нюанси цього процесу впливають на якість продукту.
Як роблять пробіотики?
Як уже згадувалося раніше, пробіотики повинні обов’язково містити саме живі мікроорганізми. Тому процес їх виробництва починається з вирощування строго визначеної мікробної культури в поживному середовищі при оптимальній температурі. Цей етап називається ферментацією. Теж саме відбувається, наприклад, при приготуванні дріжджового тіста або бродінні винного сусла.
Потім, щоб відокремити мікроорганізми від субстрату, в якому вони росли, отриману суміш поміщають до центрифуги – відбувається концентрація культури. За нею йде заключний етап стабілізації, необхідний для того, щоб зробити пробіотичний штам максимально стійким до зовнішніх умов і дозволити йому зберегти свої корисні властивості протягом усього терміну зберігання. Отриманий матеріал подрібнюють в порошок з певним розміром частинок і щільністю, який потім використовують для виготовлення кінцевої лікарської форми: капсул, саше або таблеток [1].
Таким чином, пробіотики проходять наступні етапи виробництва [1, 2]:
- ферментацію – розмноження бактерій або дріжджів в поживному середовищі;
- концентрацію культури – відділення самих пробіотичних мікроорганізмів від субстрату;
- стабілізацію – висушування культури різними методами;
- надання продукту кінцевої форми у вигляді таблеток, капсул або саше.
Як спосіб стабілізації впливає на життєздатність пробіотичних мікроорганізмів?
Суть процесу стабілізації – це висушування. Позбутися від води можна за допомогою різних методик: ліофілізації, термічної та розпилювальної сушки. Однак вони по-різному впливають на мікроорганізми і їх стійкість до факторів середовища. Так, термічно висушені пробіотики швидко втрачають свою ефективність і не можуть зберігатись при кімнатній температурі. Тоді як метод ліофілізації сприяє більш швидкому відновленню і росту мікроорганізмів після того, як вони потрапляють в кишечник [2].
Ліофілізація – сушка холодом, яка мінімізує пошкодження клітин і їх продуктів обміну речовин. Саме цю методику використовують при виробництві Ентеролу – препарату, що містить унікальний штам дріжджів – Сахароміцети буларді CNCM I-745 [2].
Звідки беруться пробіотики: виробництво Ентеролу
Ліофілізований S. boulardii CNCM I-745 виробляють на одному заводі, розташованому на півдні Парижа у Франції. Цей єдиний виробничий майданчик Ентеролу має одну з найбільших в світі платформ для ліофілізації. Лабораторія займає 27000 м2, що забезпечує високу якість і послідовність виробництва препарату, який експортується в більш ніж 100 країн світу [2].
Сировина, що використовується для вирощування і ферментації дріжджів, а також упаковка кінцевого продукту проходять строгий контроль якості відповідно до вимог належної виробничої практики (Good Manufacturing Practices, GMP). Результатом цього стало визнання Європейським агентством лікарських засобів (European Medicines Agency) Ентеролу лікарським засобом найвищої якості [2].
Ще один важливий нюанс: Ентерол є лікарським засобом, тому його якість, безпечність та умови виготовлення знаходяться під максимальним контролем, а ефективність підтверджена безліччю клінічних досліджень.
Таким чином, пробіотики – це корисні для здоров’я живі мікроорганізми, виробництво яких складається з декількох послідовних етапів: вирощування культури, її очищення, сушку і надання кінцевої форми у вигляді капсул або саше. Обрана методика на кожному з етапів здатна істотно позначитися на ефективності продукту та його вибагливості до умов зберігання.
Список літератури:
- Fenster K, Freeburg B, Hollard C, Wong C, Rønhave Laursen R, Ouwehand AC. The Production and Delivery of Probiotics: A Review of a Practical Approach. Microorganisms. 2019; 7 (3): 83. Published 2019 Mar 17. doi: 10.3390 / microorganisms7030083
- Scientific dossier S. boulardii CNCM I-745.
