Зневоднення (дегідратація) — це патологічний стан, при якому в організмі відмічається недостатня кількість води. В результаті порушується робота практично всіх органів та систем, на фоні чого підвищується ризик важких ускладнень.
Найчастіше зневоднення розвивається через:
- токсикоінфекцію чи хронічні захворювання, в результаті чого з організму виводиться більше рідини;
- підвищену температуру тіла або навколишнього середовища, через що збільшується потовиділення;
- недостатнє споживання рідини при різних фізіологічних порушеннях;
- важкі стани, при яких більше виділяється води.
Розлад травлення — одна з головних причин зневоднення. При порушенні роботи травної системи часто виникає діарея та блювання, які зазвичай супроводжуються надмірною втратою рідини. Якщо при цьому відсутнє відповідне лікування та регідратаційна терапія, може розвинутись шоковий стан.
Види зневоднення
- Гіпертонічна дегідратація. Більш відома як водне виснаження. Характеризується більшою втратою води, ніж електролітів, в результаті чого в міжклітинному просторі збільшується осмолярність і з клітин додатково починає виходити рідина. Проявляється сильною спрагою, лихоманкою, блюванням і діареєю.
- Ізотонічна дегідратація. Найчастіше розвивається при розладах травлення, оскільки через шлунково-кишковий тракт у великій кількості втрачається рідина, причому без суттєвої зміни осмолярності. Часто призводить до посиленої втрати води, в результаті чого може розвинутись гіповолемія та кома.
- Гіпотонічна дегідратація. Виникає внаслідок втрати не лише рідини, а й електролітів, причому недостатність останніх значно переважає. В результаті діагностується гіпоосмолярність і пов’язані з нею порушення — слабкість, знижене сечовиділення, часом підвищується температура.
Зневоднення поділяється на ступені за кількістю втрати рідини:
- Незначна дегідратація — втрачається близько 2% рідини, виникає відчуття спраги.
- Легкий ступінь — втрачається до 6% рідини, виникає дратівливість та запаморочення.
- Середній ступінь — втрачається до 10% води, з’являється агресивність, можливе психомоторне збудження, колір шкіри стає землистим.
- Тяжкий ступінь — втрачається понад 10% води, через що порушуються всі процеси життєздатності.
Сухість шкіри найчастіше визначається при зневодненні, при значній втраті рідини долучається сухість слизових оболонок. Дефіцит рідини визначається за допомогою проби щипка — шкіра збирається у складку і відпускається. При нормальній кількості рідини в організмі вона швидко розправляється. Якщо води недостатньо, шкіра довго лишається зморщеною.
Міри профілактики дегідратації
Запобігти патології завжди краще, ніж проводити її лікування. Для профілактики зневоднення потрібно:
- Пити чисту воду в достатній кількості.
- При підвищеній температурі тіла або фізичних навантаженнях кількість рідини збільшують у 1,5–2 рази.
- При вживанні їжі не рекомендується пити, краще випити теплу воду за 20 хвилин до того, щоб стимулювати апетит.
- Якщо важко вживати чисту воду, можна додати незначну кількість фруктового соку (апельсинового, лимонного, грейпфрутового).
Крім води, в достатній кількості потрібно вживати фрукти та овочі, які також багаті на натуральну вітамінізовану рідину. Це дозволяє поповнити запаси поживних речовин в організмі.
Відновлення при зневодненні
Лікувальні методи підбираються відповідно до ступеня тяжкості дегідратації. На початкових стадіях терапію здебільшого проводять у домашніх умовах. Хворому призначають пиття у достатній кількості невеликими порціями та ковтками, але часто. Часом легше пити з трубочки, особливо дітям.
У середніх та важких випадках застосовується інфузійна терапія, яка проводиться в умовах стаціонару. До такого стану бажано не доводити, у чому допоможе своєчасне звернення до сімейного лікаря.
Література:
- Дегідратаційний синдром Шлапак І.П., Голубовська О.А., Галушко О.А.
- Зневоднення (дегідратація): причини виникнення, ознаки, профілактика
- ЗНЕВОДНЕННЯ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА
- Види зневоднення (дегідратації)
