Знайти Ентерол
в найближчій аптеці
Перевірте себе через тестування
Пройти тест

Причини розвитку ГЕР

Стравохід людини влаштований таким чином, щоб ним їжа проходила лише в одному напрямку — до шлунку, і назад не поверталась. Для цього на межі між двома відділами розташоване м’язове кільце, яке називається нижнім стравохідним сфінктером. У дорослих воно щільно змикається, але в немовлят відмічається його неповний розвиток, через що їжа часто повертається назад.

Під час грудного годування немовля може наковтатись повітря, яке після трапези починає виходити й виштовхувати поперед себе молоко. Тому потрібно дитинку певний час поносити «стовпчиком», щоб вийшло повітря — тоді малюк менше зригуватиме.

Фактори, які провокують рефлюкс у дітей:

  • Передчасне народження дитини.
  • Патології легень, зокрема муковісцидоз.
  • Розлади нервової системи, наприклад дитячий церебральний параліч.
  • Ускладнення після операцій, особливо після втручання на стравоході.

Здебільшого рефлюкс в грудному віці самостійно проходить без специфічного лікування. Якщо у дитини ця проблема триває понад рік, тоді можливий розвиток гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), яка протікає складніше і потребує відповідної терапії.

Симптоми рефлюксу у дитини

При фізіологічному зригуванні, яке вважається варіантом норми, мимовільне повернення вжитої їжі не супроводжується певними клінічними ознаками. В таких випадках кислий вміст зі шлунка не закидається в стравохід, тому відсутнє подразнення слизової, а разом з тим — і клінічні прояви.

Занепокоїтись потрібно в тому випадку, якщо дитина:

  • під час годування плаче та відштовхується від грудей, кашляє або важко дихає;
  • випинає спинку, відразу після годування або під час вживання їжі;
  • погано набирає вагу попри те, що часто їсть;
  • роздратована, особливо після годування.

У старших дітей може відмічатись блювання схоже на жовтувату рідину або кавову гущу. Також при запаленні чи ушкодженні окремих відділів шлунково-кишкового тракту можуть спостерігатись чорні виділення або домішки крові у калі. Подібні прояви також вважаються небезпечними для здоров’я, тому при їх виникненні варто негайно звертатися до лікаря.

Лікування дітей з ГЕР

В першу чергу потрібно проконсультуватись у педіатра, який за необхідності відкоригує режим харчування, підкаже щодо правильного положення дитини під час годування. Зокрема важливо, щоб дитина не переїдала, тому краще годувати частіше та меншими порціями.

При збереженні в дитини рефлюксу понад рік після народження чи значному погіршенні її загального стану, лікар може призначити медикаментозну терапію:

  • блокатори Н2-рецепторів для зменшення продукції соляної кислоти;
  • інгібітори протонної помпи, які також сповільнюють продукцію шлункового соку.

Додатково може застосовуватись загущувач грудного молока чи молочної суміші. В крайніх випадках дитячі хірурги здійснюють операцію, під час проведення якої коригують стравохідний сфінктер.

Поради щодо годування при рефлюксі у дитини

В першу чергу малюка потрібно годувати в спокійній обстановці, щоб він не відволікався і не хвилювався. При кожній зміні грудей дитину прикладають до себе вертикально й дають можливість вийти повітрю. Якщо використовується пляшечка, тоді подібну процедуру проводять через кожні 3–5 хвилин годування.

Пляшечка для вигодовування немовля повинна мати отвори правильних розмірів. Через великі отвори молоко витікатиме надто швидко, а через малі — повільно і при цьому створюватимуться бульбашки повітря.

Після кожного годування потрібно дати дитині можливість відпочити. Для цього її, знову ж таки, прикладають до себе вертикально і в такому положенні носять малюка 20–30 хвилин. Не варто підкладати під голову дитини подушку чи валик, щоб запобігти зригуванню. Це може призвести до інших небажаних наслідків, а зайве малюк все одно виплюне. 

Варто зазначити, що немовлятам для покращення травлення застосовують пробіотичні засоби. З їх допомогою кишківник заповнюється корисними мікроорганізмами, що запобігає колькам, алергії та кишковим інфекціям. Особливо важливе запобігання діареї у немовлят, яка в ранньому віці призводить до сильного зневоднення. Тому за необхідності пребіотики та пробіотики застосовуються з перших місяців життя у відповідному дозуванні, що узгоджується з педіатром.